ПРОЕКТ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ
розвитку експорту України
Вступ
Національна стратегія розвитку експорту України (далі – Стратегія) розроблена Мінекономіки за участю центральних органів виконавчої влади для визначення цілей, завдань та пріоритетів довгострокової державної політики, спрямованої на забезпечення стабільного розвитку економіки України та нарощування обсягів експорту української продукції (товарів та послуг). Стратегія має концептуальний характер.
Реалізація Стратегії сприятиме, серед іншого, забезпеченню стабільного зростання обсягів виробництва та валового внутрішнього продукту країни (ВВП), збільшення податкових та валютних надходжень, створення додаткових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, поглиблення її інтеграції у світовий економічний простір та покращення поточного стану платіжного балансу держави.
Визначені Стратегією напрями розвитку експорту вітчизняної економіки, зокрема, сприятимуть:
- розширенню та закріпленню присутності вітчизняних експортерів на традиційних та нових зовнішніх ринках;
- створенню умов для сталого розвитку України на основі підвищення конкурентоспроможності національної економіки та ефективної участі у світовому поділі праці;
- інтеграції України в європейську та світову економічну систему;
- зростанню обсягів експорту української продукції.
Після затвердження Стратегії з метою її реалізації будуть розроблені нові нормативно-правові акти, а також унесені відповідні зміни до чинних.
Розділ І. Загальні положення
Розділ ІІ. Цілі та завдання Стратегії
Результати аналізу сучасного стану експортної діяльності України дають підстави визначити ключовим завданням державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності створення ефективної системи підтримки експорту, яка забезпечить сталий розвиток та реалізацію експортного потенціалу держави. Стратегічною метою державної підтримки експорту є посилення позицій України на світових ринках високотехнологічної продукції, диверсифікація поставок та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішніх ринках шляхом ефективного використання економічних, правових та політичних важелів впливу.
Реалізація експортного потенціалу першочергово полягає в необхідності суттєвого корегування зовнішньоторговельної політики за такими стратегічними напрямами.
1. Розвиток експортного потенціалу держави в рамках міжнародної спеціалізації, що базується на вигідних для України напрямах структурних змін в економіці і повинен забезпечити збалансованість між внутрішнім та зовнішнім попитом на українські товари та послуги.
2. Активізація співробітництва в найбільш перспективних секторах світової економіки (нано- та біотехнології, передові технології агросектору, розвиток міжнародних транспортних коридорів).
3. Утворення конкурентоспроможних транснаціональних корпорацій для реалізації великих міжнародних коопераційних проектів.
4. Поглиблення інтеграційних процесів з окремими країнами, митними союзами та іншими економічними утвореннями, зокрема реалізація виваженої політики в рамках існуючої договірно-правової бази, спрямованої на подальше формування зон вільної торгівлі без вилучень та обмежень з основними торговельними партнерами.
5. Диверсифікація структури зовнішньої торгівлі в напрямі мінімізації критичної залежності від окремих держав, товарних ринків з метою укріплення економічної безпеки країни.
6. Забезпечення збалансованості зовнішньої торгівлі України.
У зв’язку з тим, що Стратегія розраховується на період до 2020 року включно, доцільно передбачити два етапи її реалізації.
Перший етап – включно до 2012 року – є короткостроковим, другий – включно до 2020 року – довгостроковим.
На період до 2012 року основні зусилля відповідних державних органів виконавчої влади повинні концентруватися на розвитку інституційної структури підтримки українського експорту та впровадженні всіх можливих механізмів й інструментів його стимулювання та підтримки.
Відповідно до окреслених цілей Стратегія має такі основні завдання:
1. Інституційне забезпечення передбачає створення всередині країни умов для експорту української продукції, а також функціонування органів підтримки експорту як на державному, так і на громадському та приватному рівнях. Інституційний розвиток здійснюватиметься за рахунок розширення та підвищення ефективності існуючих функцій державних органів, а також створення інституційних основ для впровадження нових механізмів, які можуть використовуватися в зазначеній сфері.
Реалізація даного завдання потребує:
утворення ринкових інституційних форм для підтримки експортної діяльності українських підприємств;
розвитку галузевих інституцій підтримки експорту;
розвитку регіональних та муніципальних інституцій підтримки експорту;
розроблення нормативно-правових актів з питань створення та впровадження моделі кластерної організації промисловості.
В результаті виконання завдання передбачається:
організація інститутів партнерства місцевої влади та підприємницьких об’єднань;
участь місцевої влади в діяльності регіональних та міжрегіональних торговельних асоціацій;
підготовка підприємств до започаткування співробітництва з іноземними партнерами;
налагодження співробітництва між державними, громадськими та приватними організаціями сприяння експорту;
сприяння захисту інтересів експортерів.
2. Упровадження і функціонування державної підтримки експорту повинні бути забезпечені належним рівнем підготовки та прийняття відповідних законодавчих і нормативно-правових актів, а також проведенням аналізу норм чинних нормативно-правових актів з метою виявлення та усунення суперечностей, що впливають на ефективність зазначеної діяльності державних органів та суб’єктів господарювання.
Реалізація даного завдання потребує:
укріплення позицій українських експортерів на традиційних ринках за допомогою посилення двостороннього торговельно-економічного співробітництва та інтеграційних процесів;
наближення законодавства України до законодавства ЄС за окремими напрямами (у тому числі адаптація національних промислових, санітарних та фітосанітарних стандартів до європейських);
удосконалення системи нетарифного регулювання експорту на основі результатів аналізу діючих інструментів формування торговельної політики, існуючої практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні та світового досвіду;
аналізу законодавства з метою виявлення можливостей удосконалення відповідних норм, що регулюють сферу здійснення експортних операцій;
проведення податкової реформи, реформи дозвільної системи та митного регулювання.
В результаті виконання завдання передбачається:
удосконалення нормативного забезпечення підтримки експорту;
ефективне нетарифне регулювання експорту та адаптація податкової і митної політики до норм ЄС;
створення законодавчої бази сприяння експорту;
збільшення обсягу та розширення номенклатури експорту на традиційні для українських підприємств ринки;
зменшення трансакційних витрат при здійсненні експортної діяльності.
3. Інформаційна підтримка спрямована на надання ефективних послуг експортерам у сфері інформування щодо можливостей здійснення зовнішньоторговельних операцій, виходу на світові ринки та укріплення на них, розширення зовнішньоекономічних зв’язків та номенклатури експорту.
Реалізація даного завдання потребує:
пошуку перспективних ринків збуту традиційної експортної продукції українських підприємств;
удосконалення системи інформаційно-консультаційної підтримки експорту;
надання інформаційно-методичної підтримки українським компаніям для забезпечення участі в міжнародних тендерах, виставках та ярмарках.
В результаті виконання завдання передбачається:
надання системної інформаційної та консультаційної допомоги вітчизняним компаніям, зокрема малим та середнім підприємствам;
забезпечення підприємств необхідною інформацією щодо перспективних ринків збуту їх продукції.
4. Удосконалення механізмів фінансової підтримки експорту здійснюватиметься шляхом надання фінансових послуг, спрямованих на стимулювання експортної діяльності.
Реалізація даного завдання передбачає:
упровадження спеціальних програм підтримки експорту за рахунок державного та місцевих бюджетів, інших джерел тощо з урахуванням норм СОТ та зобов’язань, узятих Україною при вступі до СОТ;
удосконалення та розвиток фінансових інструментів підтримки українських експортерів.
В результаті виконання завдання передбачається:
функціонування ефективних систем страхування та кредитування експорту, спрямованих на створення умов для збільшення обсягів та підвищення частки експорту високотехнологічних продуктів (приладо- та машинобудування, авіаційна та космічна галузі, оборонно-промисловий комплекс тощо);
зниження ризиків, пов’язаних з експортом українських товарів та послуг;
здійснення фінансування і страхування експортних операцій та передекспортного виробництва продукції за рахунок державних та приватних коштів.
5. Результати аналізу сучасної світової зовнішньоторговельної практики свідчать, що політичні важелі впливу стали невід’ємним супроводом проведення агресивної та ефективної економічної політики інших країн на світових ринках. При цьому належне їх використання дає змогу отримувати додаткові переваги для економічної експансії національних експортерів.
Реалізація даного завдання передбачає:
сприяння українським експортерам у спрощенні доступу до ринків країн – членів СОТ;
здійснення системних заходів, спрямованих на запобігання застосуванню обмежувальних заходів до вітчизняних товаровиробників на зовнішньому ринку;
створення нових ринків збуту української продукції, зокрема в країнах Близького Сходу, Африки, Латинської Америки та Азіатсько-Тихоокеанського регіону;
участь у розробленні та вдосконаленні системи світових торговельно-орієнтованих правил і вимог на переговорах у рамках СОТ.
В результаті виконання завдання передбачається:
підтримка українських експортерів на найвищому рівні дво- та багатосторонніх переговорів та консультацій;
ефективний захист інтересів українських підприємств за кордоном;
створення додаткових конкурентних та/або політичних переваг для українських експортерів.
Розділ ІІІ. Основні механізми державної підтримки експорту
Відповідно до цілей та завдань Стратегії необхідно виділяти механізми розвитку, підтримки та стимулювання експорту.
Механізми розвитку експорту забезпечать появу нових об’єктів та суб’єктів експортної діяльності в Україні (галузі, підприємства, продукти, ринки).
Механізми підтримки експорту сприятимуть забезпеченню ефективності експортної діяльності вітчизняних підприємств (законодавчі, фінансові, інформаційні).
Механізми стимулювання експорту дозволять зацікавити підприємства до виходу на зовнішні ринки (зовнішньоекономічні, соціальні, законодавчі, фінансові, інформаційні).
| 
